Божественна Літургія в день шанування ікони Божої Матері « Сумела »

28-го вересня 2026 року, в день шанування ікони Божої Матері « Сумела » протоієрей Петро у співслужінні з братією в священному сані очолив Божественну Літургію
в Параскевинському храмі.
На сугубій єктенії піднесли прохання про мир на українській землі, про порятунок від ворога, щоб Господь змилувався на наш народ і зберіг тих, хто в розпачі і втратив дім, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.
У особливій молитві просили у Бога милості українському народу, щоб Господь розумів владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і прихистив тих, хто позбавлений дому.

Перед Божественною Літургією казначей монастиря архімандрит Питирим звершив водосвятний молебень з акафістом до Божої Матері – « Сумела ».
Напередодні, в неділю ввечері протоієрей Петро звершив святкову вечірню службу в цьому ж храмі обителі.

Легенда про Чудотворну Ікону Божої Матері «Панагія Сумела»

Прийнявши християнську віру багато століть тому, греки Малої Азії, і особливо Понта, дбайливо зберігали її, залишаючись вірними їй протягом усього свого історичного шляху.

Вони любили свою благодатну землю, з трепетом і благоговінням ставилися до всього, що було створено на цій землі, і особливо, до християнських святинь, які стали символами їхньої віри. Одна з таких святинь — відомий на весь християнський світ монастир Панагія Сумела, де знаходилася ікона Божої Матері Панагія Сумела («Всесвята з гори Мела»).

Панагія Сумела є символом віри греків Понта. Першою назвою Її чудотворного образу, написаного самим євангелістом Лукою, була Панагія Афініотісса, тобто Пресвята Богородиця Афінська. Справа в тому, що апостол Лука був не тільки євангелістом, але й першим іконописцем. Більше того, його вважають святим покровителем лікарів і художників. Як зазначає у своїх працях грецький історик Неофіт Кавсокалівіт, апостол Лука спочатку гравірував ікони на дереві твердої породи, а потім вже розмальовував їх. Згідно з переказами, Лука створив три ікони Божої Матері, доля кожної з яких склалася по-різному: одну з них він передав храму на острові Кіпр, іншу — в храм на півострові Пелопоннес, а третій іконі довелося пройти тернистий шлях — з Греції на Понт, на гору Мела, а звідти знову в Грецію. Матеріал про історію ікони Панагії, написаної Лукою, був опублікований в 1775 році архімандритом Парфенієм Метаксопулосом і істориком Неофітом Кавсокалівітом. За їхніми словами, Лука віддав написану ним ікону в одну з церков міста Фіви. Після його смерті його учень на ім’я Ананій передав її до найбільшого православного храму міста Афіни, звідки вона і отримала своє перше ім’я — «Панагія Афініотісса». Історичні документи та імперські укази про заснування Сумельського монастиря наприкінці IV століття, що дійшли до наших днів, підтверджують факт перебування святого апостола Луки в римській провінції Ахайя на півночі півострова Пелопоннес, його мученицьку смерть і поховання в сусідній провінції Бетія у віці вісімдесяти чотирьох років. Святий був похований у місті Фіви (нині Фіва), де і сьогодні стоїть його перша мармурова гробниця. Мощі святого апостола Луки залишалися там до середини IV століття, а потім були перенесені до Константинополя.

Після смерті апостола Луки про ікону подбав його учень, і з часом вона опинилася в Афінах, в одному з храмів на честь Божої Матері, де і залишалася до приходу до влади імператора Феодосія I (379-395 рр.). Під час його царювання до одного з афінських священиків на ім’я Василь з’явилася Богородиця і сказала, що йому та його племіннику диякону Сотіріхію потрібно прийняти чернецтво. Після постригання з іменами Варнава і Софроній вони вирушили поклонитися чудотворній іконі Божої Матері, яка зберігалася в церкві неподалік. Схиливши коліна перед іконою, вони почули голос Пресвятої Богородиці: «Я йду на Схід. Йду на гору Мела. Слідуйте за мною…». Після цих слів ікона засвітилася і за допомогою ангелів покинула храм, полетівши в напрямку східного узбережжя Евксинського Понта (Чорного моря). Ченці пішли за нею, здійснивши довгу подорож: від скель Метеора до берегів півострова Халкідікі, а потім — на невеликому судні — до Маронії, що знаходиться в Західній Фракії. З Маронії, знову пішки, Варнава і Софроній попрямували до столиці Візантії — до міста Константинополя, звідки на кораблі допливли до Трапезунда, зупинившись у селі Куспіді, де залишилися на нічліг. Вранці, під час сніданку, господарі будинку поставили на стіл смажену рибу, біле вино і випечений по-домашньому сільський хліб, при цьому господар сказав ченцям, що рибу він зловив у річці Піксіті, що бере початок з гори Мела. Почувши про гору Мела, ченці зраділи і почали розпитувати його, як туди дістатися. Натхненні розказаним, Варнава і Софроній продовжили свій шлях, досягнувши заповітної гори, розташованої в Трапезундському районі, за 48 км від чорноморського узбережжя. Ченці піднялися по крутому гірському схилу, пробираючись крізь густо зростаючі дерева і чагарники. Несподівано, на висоті 400 метрів від підніжжя вертикальної скелі, з печери, до якої вони підійшли зовсім близько, вилетіли ластівки. Вхід до печери захаращувала крона високої сосни. Зсередини печери крізь зелень частих соснових голок проливалося незвичайне світло, яке, як виявилося, виходило від ікони Панагії Афініотісси… Варнава і Софроній, увійшовши в печеру, схилили коліна перед іконою Пресвятої Богородиці (Панагії), зі сльозами на очах подякував Богові за допомогу у виконанні покладеної на них місії. З тих пір ікона отримала своє друге ім’я — Сумела, тобто з гори Мела (сту Мела). Всередині печери ченці побудували невелику церкву Святої Варвари — першу обитель ікони Панагії Афініотісси на землі Понта. Саме це місце призначила для них Богородиця.

Поблизу не було жодних джерел води, і тому жити тут здавалося дуже складним. Ченці молитовно звернулися до Богородиці, благаючи про допомогу. І сталося диво, скеля над печерою розкололася, і з щілини лилася свіжа, прохолодна вода. Так з’явилося чудотворне джерело «Колодязь у небо», яке стало однією з головних святинь майбутнього монастиря, який існує і сьогодні, хоча з тих пір минуло вже 1600 років.

Завдяки милості Божої Матері, у ченців Варнави і Софронія, в перші, найважчі місяці існування їхньої обителі, була і їжа, і вода. Незабаром люди заговорили про двох ченців-подвижників і чудотворну ікону Богородиці, що з’явилася на горі Мела, і в печеру почали приходити паломники, долаючи довгий і важкий підйом на вершину гори. Деякі залишилися і самі прийняли чернецтво, і до моменту смерті його засновників, які померли в один день в 412 році, монастир процвітав. Високі і недоступні стіни монастиря в суворих скелях стали на століття місцем паломництва християн. Монастир мав 4 поверхи з 72-ма келіями і п’ятий поверх — галерею, яка виконувала охоронну функцію.

У VI столітті на монастир напали і зруйнували його критські араби, які грабували навіть у причорноморському Трапезунді. Але вже в 664 році монастир був відновлений селянином на ім’я Христофор за заступництвом Богородиці. У монастир знову почали приходити паломники, деякі з них приймали постриг, і до моменту своєї смерті преподобний Христофор вже був духівником великої громади. Монастир Панагії Сумела розростався, збагачувався і набував все ширшої популярності, і став найвпливовішим і найбагатшим у Понтійській землі. Самі імператори Візантійської імперії, а потім Трапезундської, з династії Комнінів, протегували йому і робили багаті пожертви. Відомо, що дорогоцінний, майстерного різьблення хрест з інкрустованими в нього великими частинками Хреста Розп’яття Господа нашого Ісуса Христа, був подарований Мануїлом Комніном III. Інший імператор, Олексій Комнін III, на знак подяки Панагії Сумела за чудесне порятунок під час шторму виділив величезні кошти на оновлення всіх будівель Монастиря і на зведення нових захисних веж. Також у монастирі знаходилися мощі преподобних Варнави, Софронія та Христофора. Монастир Панагії Сумела був самоврядним і мав великі привілеї.

Після захоплення Трапезунда в 1461 році і окупації Понта турками, справи в монастирі продовжували йти напрочуд добре. Відома легенда про монастир Панагія Сумела. Одного разу султан Селім (1512-1520 рр.) випадково заблукав сюди під час полювання. Його захоплювало незвичайне розташування на схилі скелі та краса обителі. Але релігійний фанатизм виявився сильнішим, і він наказав спалити християнську святиню. Але віддавши цей наказ, він відразу ж впав з коня, забився в судомах, на губах у нього виступила піна. Слуги султана почали благати його скасувати таке жорстоке рішення, і як тільки він це зробив, миттєво отримав зцілення. З тих пір набув чинності указ про привілеї монастиря, якому слідувало не одне покоління турецьких правителів. І дійсно, протягом довгих років османського панування монастиря ніхто не наважувався чіпати. Більше того, він не оподатковувався. Жителі довколишніх грецьких поселень районів Мацука, Санта і Сурмена постачали монастир необхідними продуктами, а в разі небезпеки зі зброєю в руках вставали на захист православного храму.

За 16 століть свого існування Монастир Панагії Сумела здобув популярність не тільки релігійного, але й великого культурно-просвітницького центру. У його бібліотеці зберігалися і переписувалися найрідкісніші стародавні рукописи. Досить сказати, що з 52 грецьких рукописів, що зберігаються в музеї Анкари, 34 вилучені з бібліотеки монастиря Панагії Сумела. Завдяки кропіткій праці палітурників твори багатьох стародавніх філософів і письменників були збережені для історії.

У 1922 році було скоєно геноцид православного понтійського еллінізму. Засліплені релігійним фанатизмом турки вирізали християн. Жертвами цього жахливого геноциду стали 350 тисяч ні в чому невинних понтійських греків, а ті, що вижили, були насильно виселені і розсіяні по багатьох країнах. Більшість біженців була прийнята Росією, основна ж частина переселенців опинилася в північній Греції. Багатостраждальні понтійські греки з нуля почали заселяти нову батьківщину, ніколи не забуваючи про свою покровительку Панагію Сумела.

Перед виходом з мученицького Понту ченці сховали в каплиці Святої Варвари чудотворну ікону Панагія Сумела разом з Євангелієм Святого Христофора і хрестом імператора Трапезундського Мануїла Комніна.

У 1930 році прем’єр-міністр Греції Елефтеріос Венізелос звернувся до прем’єр-міністра Туреччини, який відвідав Афіни, з проханням дозволити грецькій делегації поїхати на Понт і привезти до Греції символи Православ’я. Місію привезти до Греції понтійські реліквії поклали на уродженця Понта, ченця Амвросія Сумельотіса (Сумельського), який, заручившись листом до турецької влади від посольства Туреччини в Греції, 14 жовтня відправився до Константинополя, а звідти — на Понт. Незважаючи на те, що йому було відомо про місцезнаходження прихованих скарбів Православ’я, знайти їх виявилося непросто. За минулі роки двір каплиці сильно заріс рослинністю, але, як розповів Амвросій Сумельотіс, йому знову допомогла Панагія: заступник, здавалося, сам знайшов закопану скриню, і скарби в цілості й схоронності повернулися до Греції. Їх помістили в Афінський Візантійський музей, скарбницю православних реліквій.

Так ікона Панагії Сумела повернулася в Афіни через 16 століть і зберігалася в Музеї Візантійського мистецтва міста Афіни до 1952 року, коли на зібрані Понтійцями пожертви всього за рік був зведений новий Храм на честь Успіння Богородиці для чудотворної ікони Панагії Сумела в селі Кастанья (Верія), на схилах гори Верміон. Чудотворна ікона знову збирає навколо себе Понтійських греків з усіх куточків світу. Сьогодні знаменитий образ Богородиці Панагія Сумела, привезений з Туреччини, знаходиться на схилі гори Верміос у Вермійському районі північної Греції за двадцять кілометрів від Верії, в селі Кастанья на шляху до Козані. Понтійці, які оселилися в Греції, побудували тут храм на честь Успіння Богородиці, і образ Панагії був урочисто перенесений в нього з Верії. Формально цей храм має статус монастиря, але там немає мешканців. Ікона укладена в срібний оклад із зображенням пророків Давида, Мойсея, Ісаї та Аарона. Лінії та фарби на іконі стерлися з часом, і тепер обличчя вже не відрізняються. Єдине, що ще можна побачити — це обриси одного ока Богородиці. Позбавлений своїх святинь, сьогодні монастир Сумела — це напівзруйновані стіни, всередині яких залишився унікальний скельний храм. Багато образів, виведених на стінах, ще зберігаються, хоча час не щадить їх. Руїни Сумельського монастиря зараховані до національних надбань Туреччини, але турецький уряд нічого не робить для відновлення унікального пам’ятника християнства, на який з’їжджаються туристи з усього світу. Для багатьох з них це лише пізнавальна екскурсія. Для православних греків, нащадків тих, хто колись будував монастир, століттями молився в ньому, для кого ця земля, ці гори колись були рідними, побувати в Панагії Сумела, вклонитися його стінам, запалити свічки в пам’ять про предків — це вчинок, який прагне зробити в своєму житті кожен понтійський грек.

У 2010 році, з дозволу Міністерства культури Туреччини, за енергійної підтримки Івана Саввіді, в Панагія Сумела, через 88 років після викорінення греків Понта з їхньої історичної батьківщини, відбулася перша літургія в день Успіння Пресвятої Богородиці, на честь Панагії Сумельотісси, Пані Понта…

З щілини в скелі всередині монастиря, як і багато століть тому, падають краплі води. Склалося повір’я, якщо загадавши бажання, зловиш своєю долонею краплю, то бажання неодмінно здійсниться. І кожен грек, який побував у цього святого місця, закликаючи Божу Матір, обов’язково загадує, щоб священна християнська обитель, побудована і намолена предками в самому центрі історичного Понта, знову знайшла колишню силу і стала процвітати. 15 серпня за ст.с. в день Успіння Пресвятої Богородиці православні християни, і перш за все греки, предки яких жили на благодатних землях Понта, відзначають пам’ять ікони Божої Матері Панагія Сумела.

У Греції день Успіння Божої Матері відзначається не як сумний факт, а для того, щоб обожнювати і цінувати Матір Христа, яка є символом надії і заспокоєння людського болю, матері всього живого. Багато людей постять до 15 серпня. У всіх церквах і монастирях Св. Богоматері відбуваються пишні урочистості. Найвідоміші з таких місць — це Панагія тіс Тіну в Кікладах і монастир Панагія Сумела в Верміо. Ці місця відвідують тисячі людей, навіть греки з далекої Австралії, Америки, Канади, щоб поклонитися Пресвятій Богородиці.

ЛІТУРГІЯ В СТАРОДАВНЬОМУ МОНАСТИРІ ТУРЕЧЧИНИ

Вперше з 1922 року відбулася православна літургія на свято Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня за новим стилем) в стародавньому монастирі Панагія Сумела поблизу Трабзона (історична назва — Трапезунд) на території Турецької республіки. Богослужіння очолив Вселенський Патріарх Варфоломій I, якому співслужили ієрархи з інших помісних Церков. На літургії були присутні тисячі паломників – в тому числі нащадки понтійських греків, виселених з цих місць 87 років тому.

Турецька влада вжила посилених заходів безпеки у зв’язку з історичним богослужінням. Примітно, що вона стала першою за 1600-річну історію Сумели патріаршою літургією.

Богослужіння в монастирі Панагія Сумела стало можливим в результаті домовленостей, укладених з Міністерством культури і туризму Турецької Республіки та керівництвом провінції Трабзон. Найважливішу роль у переговорах зіграв видатний російський політик, підприємець і громадський діяч Іван Саввіді, голова Міжнародної конфедерації понтійських греків.

Монастир Панагія Сумела був заснований наприкінці IV – на початку V століття на висоті 1300 метрів над рівнем моря на крейдяній скелі поблизу Трапезунда. Його засновником прийнято вважати преп. Варнаву. З кінця IV століття в монастирі зберігалася чудотворна ікона Богородиці Панагія Сумела, написана, за переказами, св. апостолом Лукою. У візантійську епоху монастир користувався прихильністю кількох поколінь імператорів і став найвпливовішим і найбагатшим на території Понта в епоху Трапезундської імперії (1204-1461 роки). Після падіння імперії всі привілеї монастиря були підтверджені султаном Селімом і всіма наступними османськими правителями.
Найбільшого розквіту монастир досяг у XVIII-XIX століттях. Однак після греко-турецької війни 1919–1922 років і подальшого обміну населенням чернече життя в Сумелі обірвалося. Святині монастиря, в тому числі чудотворна ікона Панагія Сумела, були спочатку врятовані понтійськими греками, а пізніше перевезені до Греції в 1931 році, де і зберігалися в Афінському музеї Бенакі. Ікона Панагія Сумела стала храмовою в селищі Кастанія, заснованому переселенцями в Грецію понтійцями.

8 червня 2010 року міністерство культури Туреччини на прохання Вселенського Патріарха дало згоду на проведення в монастирі Панагія Сумела першої з 1922 року Божественної літургії.

Але і у нас в Україні в нашій обителі, яка називається Київський Назарет, в богопасаному місті Києві, що в Бортничах, під опікою ігумена обителі священно-архімандрита Варлаама, знаходиться точний список, Міра в Міру» чудотворної ікони Богородиці «Сумела», подарований благочестивими Понтійськими греками і написаний майстерним грецьким іконописцем. Відомо, що перед цим образом моляться Богородиці у випадках вимушених переселень та інших різних скорботних життєвих обставин.

Оскільки, Вона, Пречиста — Богородиця, є Безсоромною Одігітрією (Путівником), не тільки Понтійських греків, а й всього людського роду.

Зусиллями і турботами братства нашої обителі був складений акафіст (Гімн Похвали Божої Матері) в Її чудотворному образі, Панагія «Зуміла».

У нашій, Благовіщенській обителі, що називається

«Київський Назарет», святкування на честь чудотворної ікони Божої Матері Панагія «Сумела, відбувається 28 вересня за н.ст. в день принесення Її чудотворного образу в нашу святу обитель у 2022 році.

Пресвята Богородиця, допоможи нам!