«Царські Часи» перед Різдвом Христовим

5-го Січня 2024 року в П’ятницю перед Різдвом Христовим казначей монастиря архімандрит Питирим у співслужінні братії у священному сані звершив у Параскевінському Храмі монастиря – Царські Часи.
На 9-му часі були проголошені «Многії літа» – всім Предстоятелям Православних помісних Церков, Ігумену обителі, правителям нашої батьківщини, воїнам які на полі битви перебувають захищаючи нашу країну, і всім православним християнам.
ЩО ТАКЕ ВЕЛИКІ (ЦАРСЬКІ) ЧАСИ ПЕРЕД РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ?
«Часи» – це спеціальні досить короткі богослужіння, присвячені певній годині дня, коли відбулася важлива подія із земного життя Спасителя. У богослужбовій практиці Православної Церкви це чотири «часи»: дев’ятий, перший, третій і шостий. Головна тема дев’ятого часу – Хресна смерть Господа і Бога нашого Ісуса Христа; першого – вигнання Адама та Єви з раю, а також суд над Богочоловіком у Каіафи, Його передсмертні страждання; третього – зішестя Святого Духа на апостолів; шостого – розп’яття Господа на Хресті.
Зараз для зручності богослужіння «часи» приєднуються до довших добових служб. Дев’ятий – до початку вечірні, перший – до закінчення ранку, третій та шостий служаться перед початком Літургії.
Але є в богослужбовій практиці Церкви і великий, чи царський «Час». Їх зміст приурочено до найважливіших православних свят. Вони служаться три рази на рік: у Страсну П’ятницю, Різдвяний та Хрещенський Святвечір.
Великими вони названі тому, що служать дуже урочисто. Священик у фелоні при відкритих Царських вратах. Кожної години відбувається кадіння. У перший і останній – кадіння всього храму, з свічкою, що горить, як на полієлеї. Щогодини читаються паремії (від грецької – притча) – спеціальні старозавітні читання, після них Апостол і Євангеліє. Читання зі Святого Письма присвячені святковій події. Крім того, псалми, прокимни, тропарі, кондаки – багато молитвослів’я великого «Часа» – присвячуються святу (Різдву Христовому, Хрещенню Господньому або Страстям Христовим).
Царським же цей «Час» названо тому, що на них, як на особливо урочистих службах, були присутні візантійські імператори, що підкреслювало не лише літургічну духовну важливість цих служб, а й суспільне їх значення.
В еортологічному сенсі (від грецького «еортос» – свято; богословська наука про свята) Різдвяний та Хрещенський святвечір схожі один на одного, як брати-близнюки. Їхні служби за формою також схожі. Це пов’язано з тим, що в давній Церкві Різдво Христове і Хрещення Господнє святкувалися одного дня єдиним святом, яке називалося Святе Богоявлення. В окрему дату святкування Різдва Христового виділилося у IV столітті.
У сучасній церковній традиції великий (царський) «Час» служить відразу один за одним у наступному порядку – 1, 3, 6, 9. Зазвичай на початку кожної години відповідне число разів вдаряється в дзвін.
Вони ніби вводять християнина читаннями зі Святого Письма і своїми молитвослів’ями у святкування Різдва Христового, дають серцю і душі вірний настрій.

З-за всіх цих хаотично нервових покупок, столів, що ламаються, від приїзду родичів ми часто не бачимо стежки до Віфлеєму. Забуваємо про головне значення Різдва – Різдво Спасителя мира Христа. І що ми спочатку йдемо до Нього, а не до родичів за бутербродами. Це все згодом. Спочатку – ВІН.
І «Великий Час» – це перший крок до Нього. Переступаючи поріг храму, ми ніби входимо до печери, де на нас чекає Бог. І нам потрібно з’єднатися з Ним у міру можливостей. Слід вшанувати Його насамперед. Важливо наповнитись не суспільними традиціями Різдва (це потім), але Духом Різдва, з якого все починається. А Він стягується на богослужіння цих прекрасних, радісних величних днів, в які згадуються події спасіння Богом людини.
У світле свято Різдва Христового хочеться, дорогі брати і сестри, усім нам у хаосі мирському розглянути цю ніжну сяючу зірку, яка веде нас до Богонемовля!