Ігумен

Майбутній фундатор Київського Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря в Бортничах архімандрит Варлаам (у світі Гергель Олександр Олександрович) народився 12 вересня 1952 року в місті Києві в сім’ї робітників з міцним і багатим духовним корінням – брат його дідуся, ієромонах Сергій, був пострижеником Іони Київського, а після його смерті, духовним сином знаменитого почаївського старця, духовного сина о. Іони, схіархімандрита Прохора (Дубровського), завдяки чому, згодом, і вся їхня родина опікувалась у о. Поліхронія (таке ім’я мав о. Прохор до постригу в схіму).
З дитинства разом із бабусею ходив Олександр на богослужіння до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, милуючись красою її служб та благочинням братії, яке вона мала до свого другого закриття. Але в 1960 р. Лавра була закрита і перетворена на музей, а Олександр став парафіянином церкви, що на Деміївці, зрідка потім буваючи в Лаврі, та й то потай прочитати акафіст під її стародавніми стінами.
У 14 років схіархімандритом Прохором Олександра було таємно пострижено в рясофор, з назвою імені Акакій – на честь святого мученика Акакія (день пам’яті 10 серпня н/ст.).
З 1959 по 1967 рік навчався у школі №111. Після закінчення школи вступив до Київського кулінарного технікуму, після закінчення якого працював у Радянсько-Московському вузлі зв’язку міста Києва (К-39) листоношою. Під час роботи на пошті одночасно іподіяконував при архієрейських богослужіннях у Кафедральному Соборі Святого Князя Володимира м. Києва.
1972 року всупереч атеїстичній пропаганді, вступив до Одеської Духовної Семінарії, яку закінчив 1976 року за першим розрядом.
У 1976 році 13 червня на свято Святої Живоначальної Трійці в Кафедральному Соборі Святого Князя Володимира був посвячений у диякона.
23 червня 1976 року призначений штатним дияконом у Свято-Покровській Церкві, що на Пріорці, міста Києва.
21 травня 1978 року в день пам’яті святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова у Вознесенській Церкві, що на Деміївці міста Києва, був рукоположений у священика.
23 травня 1978 року призначений штатним священиком Свято-Покровської Церкви міста Жашкова Черкаської області Київської Єпархії.
28 квітня 1979 року до Свята Великодня нагороджений Набедренником.
13 квітня 1982 року до Свята Великодня нагороджений Фіолетовою Скуф’єю.
11 квітня 1990 року до Свята Великодня нагороджений Камілавкою.
14 грудня 1991 року був призначений Благочинним Жашківського округу Київської Єпархії Черкаської області.
21 квітня 1992 року до Свята Великодня нагороджений Наперсним Хрестом.
14 листопада 1992 року за Благословенням Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви, Преосвященним Єпископом Черкаським та Канівським Софронієм у Свято-Миколаївському Соборі міста Умань возведено у сан Протоієрея.
Шістнадцять років священицького служіння віддав о. Олександр Жашківській парафії, проте прихильність душі до чернецтва і, до того ж 27 років таємного чернецтва, спонукали о. Олександра просити вл. Софронія, єпископа Черкаського та Канівського про перехід до кліру Житомирської єпархії. 11 травня 1993 року Преосвященним Софронієм священика було відпущено до кліру Житомирської Єпархії (відпускна грамота №115), де він і став подвизатися насельником Ставропігійного Свято-Георгіївського чоловічого монастиря, в якому був поставлений виконувати послух благочинного.
22 червня 1993 року, за благословенням Намісника Свято-Георгіївського Ставропігійного чоловічого монастиря священно-архімандрита Олександра (Нестерчука), був пострижений у чернечий чин з ім’ям Варлаам (на честь преподобного Варлаама, ігумена Києво-Печерського). Постриг звершив Духовник священика, нині покійний (2001) схіархімандрит Макарій (Болотов).
Пізніше на отця Варлаама було покладено послух скитоначальника у Свято-Преображенському Тригорському монастирі. Тут у престольний день 19 серпня 1993 року Високопреосвященним Архієпископом Житомирським та Овруцьким Іовом ієромонах Варлаам був зведений у сан Ігумена.
14 вересня 1993 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром було нагороджено ігумена Варлаамв високою богослужбовою нагородою — правом носіння хреста з прикрасами.
30 серпня 1994 року за станом здоров’я та за своєю особистою ініціативою отця Варлаама було переведено з числа братії Свято-Георгіївського монастиря та прийнято до кліру Київської Єпархії.
25 жовтня 1994 року Блаженнішим Митрополитом Київським Володимиром був призначений штатним священиком Свято-Троїцької Церкви, що на Троєщині міста Києва.
22 листопада 1994 року указом Блаженнішого Митрополита Володимира призначено штатним священиком Хрестовоздвиженської Церкви, що на Подолі міста Києва.
20 січня 1995 року був призначений настоятелем Свято-Миколаївської Церкви с. Рогозів Бориспільського району Київської області.
4 грудня 1996 року на власне прохання був зарахований за штат духовенства Київської єпархії.
З 1996 року дуже хворів і проходив курс лікування у Москві.
Під час лікування священик жив у Москві у Хрестовоздвиженському монастирі, де була ігуменією черниця Фомаїда. За Благословенням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II в Хрестовоздвиженському монастирі виконував послух духовника та штатного священика.
2 жовтня 1997 року указом Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира, який стояв біля витоків організації приходу ігумен Варлаам, призначений настоятелем нового Храму на честь Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова, що на Осокорках у Києві.
30 квітня 1999 року за Благословенням Митрополита Київського та всієї України Володимира було відряджено до Свято-Казанської Церкви села Мироцьке Києво-Святошинського району, де прослужив до 9 січня 2000 року.
Наприкінці 1999 р. з благословення духовника – схіархімандрита Макарія (Болотова), отець Варлаам розпочинає будівництво Свято-Благовіщенського храму, куди і визначається Указом Блаженнішого Митрополита Володимира настоятелем.
З 5 лютого 2000 року ігумен Варлаам став проводити богослужіння в новому храмі, побудованому його працями на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, що у Бортничах, Дарницького району м. Києва. До речі, саме цей парафіяльний храм працями отця Варлаама, за благословенням священноначалія, через короткий час було перетворено на чоловічий монастир.
До свята Великодня 2004 р. Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом) вшанований саном Архімандрита.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 10 листопада 2005 року (журнал №22) Архімандрит Варлаам (Гергель) призначений намісником Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря м. Києва у Бортничах.
У 2012 році удостоєний честі права служіння із жезлом.
До свята Великодня 15 квітня 2014 року Указом Місцеблюстителя Київського Митрополита (нині — Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія) Архімандрит Варлаам був нагороджений вищою богослужбовою нагородою для священиків — правом носіння другого хреста.
В даний час священноігумен і засновник обителі продовжує творчо трудитися у Славу Христа Бога та Його Святої Церкви.