Божественна Літургія в Неділю про Страшний Суд

10-го березня 2024 року, у Неділю про Страшний Суд , Ігумен монастиря Священно-Архімандрит Варлаам у співслужінні братії та гостей у священному сані очолив Божественну Літургію у Благовіщенському соборі Обителі.

За Літургією помолились про мир на нашій Українській землі, позбавлення від ворога та за Українських захисників.

Перед Божественною Літургією ієромонах Прокопій звершив водосвятний молебень з акафістом перед Чудотворним Образом Пресвятої Богородиці, яка іменується «Покриваюча».

Чин «про Панагію» очолив архімандрит Питирим.

Неділя про Страшний суд

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Сьогодні згадується день Страшного суду Господнього; що страшного в цьому суді? Невже це покарання, яке може нас спіткати? Ні! У певному сенсі покарання полегшує тягар нашого гріха; покараний відчуває, що він виплатив свій борг, що тепер він може йти вільно. Страшним у цьому суді є те, що ми станемо перед Живим Богом, коли вже пізно щось змінити в нашому житті, і виявимо, що ми жили даремно, що за нами і в нас – тільки порожнеча, безглуздість життя. Весь сенс життя полягав у тому, щоб любити жваво, активно – не сентиментально, не почуттями, а ділом: любити, як Христос сказав: той, хто любить, повинен покласти своє життя за тих, хто потребує любові; не за тих, хто мені дорогий, а за того ближнього, кому я потрібен… – раптом ми виявимо, що пройшли повз все це. Ми могли б любити Бога, ми могли любити свого ближнього, ми могли б любити себе, тобто ставитися до себе з повагою, бачити в собі всю велич Божого образу, всю велич нашого покликання стати «причасниками Божественної природи», – і ми пройшли повз все це.

Що було б, якби хтось із нас повернувся додому і побачив, що найдорожча йому людина лежить вбита? Ось момент жаху, ось момент, коли людина зрозуміє, що таке любов, і що тепер пізно, що цій людині більше не дати любові, їй відняли саме життя… Як би нам було?! І коли ми станемо перед Христом, хіба ми не побачимо, що ми відповідальні за Його розп’яття все наше життя, все те, як ми прожили своє життя негідно і себе, і Його, і ближнього нашого. Ми побачимо, що вбивця не той, хто втік до того, як ми повернулися додому, що вбивця – це я!

Як буде тоді стояти перед Христом? Справа не в покаранні, а в жаху про себе. У нас є час; Христос говорить нам, що суд буде без милості тому, хто не дав милості, що марно ми б сказали, що любимо Бога, якщо ми не любимо свого ближнього, що це брехня. І Він говорить нам сьогодні, в чому полягає любов до ближнього, яка переноситься на Нього; тому що служити будь-якій людині, іншій людині, це Його радувати, це Йому служити!

Подумаймо! У нас є покаяння, тобто звернення від землі до неба, звернення серця і розуму, поворот; і цей поворот залежить від нашої волі і від нашої рішучості. Святий Серафим Саровський говорив, що між грішником, що гине, і святим, що рятується, різниця лише в одному: рішучість. Чи є у нас така? Чи готові ми діяти рішуче?

І ще: через тиждень ми зберемося тут на службу прощення; ми будемо просити вибачення і давати прощення. Але просити прощення без того, щоб принести плоди покаяння, безглуздо; залишаючись такими, якими ми є сьогодні, не має сенсу просити вибачення за те, якими ми були вчора! Ми повинні продумати своє життя, про себе: в чому ми винні перед кожною людиною, і вирішити змінити це; і просити вибачення не для того, щоб відчувати, що ми тепер вільні від минулого, а для того, щоб взятися за нове; по-новому почати жити, в новому співвідношенні з тими людьми, яких ми принижували, ображали, оббирали духовно – і всіляко.

І коли ми прощаємо, ми повинні це робити відповідально. Давайте продумаємо наше життя, поставимо питання, що було б, якби зараз, сьогодні нам довелося стати перед Богом – і побачити, що ми – порожнеча, що ми жили безглуздо і марно. І що було б, якби тепер, стоячи перед Богом у цій порожнечі, ми подивилися навколо і побачили, що наше спасіння залежить від тих, хто готовий нас пробачити, і від того, чи можемо ми пробачити – і що ні вони, ні ми не здатні на це.
Давайте подумаємо; бо це не справа проповіді, не читання Євангельського, це справа життя і смерті: виберемо шлях життя! Амінь!