Божественна Літургія в день Святої Трійці

23-го червня 2024 Року, в день Святої Живоначальної Трійці, Ігумен Обителі Священно-Архімандрит Варлаам у співслужінні братії в священному сані очолив Божественну Літургію в Благовіщенському соборі Обителі.

На сугубій єктенії піднесли прохання про мир на українській землі, про порятунок від ворога, щоб Господь змилувався на наш народ і зберіг тих, хто в розпачі і втратив дім, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.

У особливій молитві просили у Бога милості українському народу, щоб Господь врозумив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і прихистив тих, хто позбавлений дому.
Після закінчення Літургії відбулася Велика Вечірня з особливими коліноприклонними молитвами, та вже після відпусту Богослужіння Ігумен привітав всіх парафіян з Великим Святом Святої Трійці, та архімандрит Прокопій всіх окропив святою водою.

Чин про Панагію очолив архімандрит Єразм.

Слово в день П’ятидесятниці

«І буде в останні дні, говорить Господь, я виллю від Духа Мого на всяку плоть».

Минулого разу ми, браття та сестри, говорили, що вступити у вічне життя може тільки той, хто пізнає Бога і посланого Ним для спасіння світу Господа Іісуса Христа, і що пізнати Бога може тільки той, хто буде любити Його і через молитву часто згадувати про Нього і перебувати в спілкуванні з Ним. Тепер ми повинні сказати ще одне, що якщо людина сама намагається догодити Богові, то вона ніколи не навчиться любити Бога від щирого серця.

Для цього потрібно, щоб у серці вселився Святий Дух і очистив його від будь-якої гидоти. До тих пір, поки Святий Дух не прийде, серце буде схожим на землю, що висохла, довго не зрошувалася дощем. Вчора ми чули в одній з паремій, що одного разу в Юдейській землі була сильна посуха і голод, але пророк Йоїл сказав втіху жителям цієї землі, що Господь знову пошле дощ на землю, якщо вони покаються і звернуться до Бога з молитвою, з постом і плачем і риданням, а в останні дні виллє на всіх Свого Духа, щоб як земля знову стала плодоносити після дощу, так і душа кожної людини стала родючою від виливу на неї Святого Духа. «Плід цього Святого Духа, за словами святого апостола Павла, є християнські чесноти: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість».

До того часу, як Святий Дух вжився в серці людини, для нього не було ніякої радості в тому, щоб любити людей, жити з ними в мирі, намагатися в усьому допомагати їм, прощати їм образи, терпіти від них всілякі неприємності, все це здавалося людині дуже важким, і він відчував тільки скорботу, а не радість, коли йому доводилося робити християнську любов до людей. Коли ж доторкнеться до серця благодать Святого Духа, вона ніби зовсім змінюється, ніби дається людині «нове серце, і новий дух», людина тоді відчуває якусь особливу радість, відчуває сильне бажання вчинити у всьому, що заповідав Господь Іісус Христос в Євангелії, не дивиться на будь-які образи і готова зробити будь-яке добро людям, яке може. Ось коли людина стає такою, то над нею виконуються слова пророка Йоїла: «Виллю від Духа Мого на всяку плоть» в останні дні, ці слова почали виконуватися з дня сходження Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці і продовжують виконуватися досі на всіх нас. Бо як колись, в дні вавилонського натовпу, люди через нечестя і ненависть один до одного розділилися, і Господь змішав їхні язики, так і тепер, коли Святий Дух зійшов у вигляді вогняних язиків, Він «в з’єднання всього покликання», так що люди, які розмовляли різними мовами, почали розуміти апостолів, а у віруючих в Господа Іісуса Христа «було одне серце і одна душа».

Але, браття, щоб Святий Дух, що вилився на нас, не залишив нас незабаром, ми будемо намагатися зробити свою душу гідним житлом для Нього. Ми, за словами однієї церковної пісні, яку ми вчора чули, «плаваючи в молві життєвих турбот, з кораблем потоплені гріхами і до душевного звіра, тобто диявола, що скидаються», будемо частіше з цієї смертоносної глибини своїх гріхів і всяких суєтних життєвих турбот звертати свій погляд на Христа, Спасителя нашого, і Він, як Іону з утроби кита, завжди буде виводити нас з цієї глибини. Постійна молитва до Христа, Спасителя нашого, і до Подателя Святого Духа навчить нас Господнім шляхам, і ми, очищені «вогнетхненим Духом росою», завжди будемо ходити в світлі Закону Господнього.
Амінь.