Вселенська батьківська (мʼясопустна) поминальна субота

22 лютого 2025 року, в день поминання померлих “мʼясопустна батьківська субота” – управляючий справами монастиря архімандрит Смарагд у співслужінні братії в священному сані очолив заупокійну Божественну Літургію з акафістом заупокійним у Свято-Благовіщенському Соборі монастиря.

Після закінчення Літургії Ігумен монастиря священноархімандрит Варлаам у співслужінні братії в священному сані очолиив Велику Панахиду по всім померших Православним Християнам і воїнам в теперішню скорбну годину убитих, та від ран, і хвороб померлих.

Увечері в п’ятницю напередодні поминальної суботи ієромонах Далмат провів утреню з Парастосом у тому ж храмі.

Яким найкращим чином ми можемо вшанувати померлих наших близьких?
Ми часто бачимо прагнення родичів померлого якомога багатше провести похорон і влаштувати могилу. Великі кошти іноді витрачаються на розкішні пам’ятники.
Багато грошей витрачають родичі та знайомі на вінки та квіти, останні з яких доводиться вийняти з труни ще до її закриття, щоб вони не прискорювали розкладання тіла.
Інші хочуть, щоб оголошення через соціальні мережі висловлювали свою повагу до померлого та співчуття його родичам, хоча саме такий спосіб виявлення своїх почуттів показує їх неглибокість, а іноді і брехливість, оскільки щирий скорботний не буде демонструвати свою скорботу, але висловити своє співчуття можна зробити набагато тепліше особисто.
Але що б ми не зробили, померлий не отримає від цього ніякої користі. Мертвому тілу однаково лежати в бідній або багатій труні, розкішній або скромній могилі. Він не нюхає принесених квітів, не потребує удаваних виразів скорботи. Тіло піддається тлінню, душа живе, але більше не відчуває відчуттів, які сприймаються через тілесні органи. Для неї настало інше життя, і їй потрібно надати інше.
Це те, що вона повинна зробити, якщо ми дійсно любимо покійного і бажаємо принести йому свої подарунки!
Що саме втішить душу померлого?
Перш за все, щирі молитви за нього, як особисті, так і домашні молитви, так і особливо церковні молитви, пов’язані з Безкровною Жертвою, тобто поминання на Літургії.
Багато явищ померлих та інших видінь підтверджують величезну користь, яку отримують покійні від молитви за них і від принесення за них Безкровної Жертви.
Інша справа, яка приносить велику радість душам померлих, – це милостиня, яку вони роблять за них. Нагодувати голодного в ім’я покійного, допомагати незаможному – це як зробити це самому.
Преподобна Афанасія (пам’ять 12 квітня) заповіла перед смертю годувати в пам’ять про неї жебраків протягом сорока днів; однак сестри монастиря недбало виконували лише дев’ять днів.
Тоді свята з’явилася їм з двома ангелами і сказала: “Чому ви забули мій заповіт? Знайте, що милостиня та ієрейські молитви, принесені за душу протягом сорока днів, умилостивають Бога: якщо душі померлих були грішними, то Господь дарує їм відпущення гріхів; а якщо вони праведні, то ті, хто молиться за них, будуть нагороджені благодіянням”.

Особливо в наші важкі для всіх дні – шалено витрачати гроші на непотрібні предмети і справи, коли, вживаючи їх для бідних, можна одночасно зробити дві добрі справи: і самому покійному, і тим, кому буде надано допомогу.
З молитвою за покійного бідним буде дано їжу. Вони будуть насичені тілесно, а померлий насититься духовно. Амінь.