Божественна Літургія в монастирському Подвір’ї в день пам’яті 40 мучеників Севастійських

22-го березня 2025 року, в день святкування свв. 40 мучеників  Севастійських , управляючий справами монастиря та благочинний монастирського подвірʼя архімандрит Смарагд у співслужінні протоієреїв Олександра та Сергія очолив Божественну Літургію в монастирському подвір’ї в храмі на честь Ікони Божої Матері «Спасителька потопаючих- Леньківська» в Дніпровському районі міста Києва.

На сугубій єктенії піднесли прохання про мир на українській землі, про порятунок від ворога, щоб Господь змилувався на наш народ і зберіг тих, хто в розпачі і втратив дім, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.

У особливій молитві просили у Бога милості українському народу, щоб Господь розумів владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і прихистив тих, хто позбавлений дому.

40 МУЧЕНИКІВ СЕВАСТІЙСЬКИХ

У 313 році імператор Костянтин Великий підписав закон про свободу сповідання віри. Його співправитель імператор Лікіній також підписав цей закон, але в підвладних йому областях переслідування християн тривали. Близько 320 року в місті Севастія, у Вірменії, стояла римська армія. В армії було 40 воїнів-християн родом з Каппадокії (нині на території Туреччини). Воєначальник Агріколай змушував їх принести жертву ідолам, але воїни відмовилися.

Тоді воїнів заарештували і прив’язали до озера біля міста Севастія. Стояла зима, вечір. Воїнів роздягненими поставили в вкрите льодом озеро. Страшний холод сковував члени святих мучеників, і вони почали мерзнути. Мука була для них особливо важкою, тому що на березі озера для спокуси була поставлена тепла лазня. Хто хотів врятувати своє життя, повинен був заявити тюремному охоронцю, що він зрікся Христа, і тоді він міг увійти в теплу лазню і зігрітися. Всю ніч воїни мужньо переносили лютий мороз, підбадьорюючи один одного і співаючи священні гімни Богові.

Рано вранці один з воїнів не витримав страждань. Він вийшов з озера і поспішив до лазні. Але як тільки тепле повітря торкнулося його тіла, він впав мертвим. Незабаром після цього тюремний сторож Аглай побачив, як над мучениками, що залишилися в озері, засяяло неземне світло. Аглай був настільки вражений цим дивом, що, оголосивши себе християнином, скинув з себе одяг і приєднався до 39 мучеників. Мучителі, які прийшли трохи пізніше, побачили, що воїни-християни не тільки не замерзли, але, мабуть, навіть зігрілися. Тоді мучителі молотками перебили їм гомілки і кинули у вогонь, а потім обвуглені кістки мучеників скинули в річку.

Через три дні мученики з’явилися єпископу Севастійському Петру і розповіли про свій подвиг. Еп. Петро зібрав їхні кістки і з честю поховав. Імена мучеників збереглися: Кіріон, Кандід, Домн, Ісіхій, Іраклій, Смарагд, Євноік, Валент, Вівіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сісіній, Аггей, Аетій, Флавій, Акакій, Єкдекій, Лісимах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Доміціан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирило, Сакердон, Микола, Валерій, Філіктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглай.

Пам’ять 40 мучеників належить до кола найбільш шанованих свят. У день їх пам’яті, 9 березня, полегшується строгість Великого посту і здійснюється Літургія Передосвячених Дарів.