Світле Христове Воскресіння!!!

20 квітня 2025 року в Світле Воскресіння Христове Ігумен Обителі Священно-Архімандрит Варлаам у співслужінні братії в священному сані очолив Великодню Полунощницю, Утреню та Божественну Літургію в Благовіщенському Соборі монастиря.
Управляючий справами монастиря архімандрит Смарагд після Стихир Пасхи прочитав «Слово Оголошувальне Іоанна Златоустого».
Вночі, перед Божественною Літургією в нашу обитель було доставлено « Благодатний Вогонь »

Після заамвонної молитви Ігумен освятив Артоси і прочитав молитви на освячення пасок, м’яса, яєць і молока, а братія в священному сані освятили приношення на подвір’ї монастиря.

Наприкінці Ігумен привітав усіх з Великим і Світлим Христовим Воскресінням !!!

Христос Воскрес!!! Якою небесною світлою радістю звучать ці два слова і віддаються в кожній, по суті, безсмертній, християнській душі. Ця вічна невичерпна радість всесвіту почалася з того моменту, коли Воскресший Господь вперше з’явився мироносицям зі словом: «Радуйтеся!» Вони побігли до Апостолів з радісною звісткою: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» – і з’явився Переможець смерті Апостолу Петру. Відтоді не тільки для апостолів, але й для віруючих усіх віків, звістка про Христове Воскресіння стала фундаментом віри та невичерпним джерелом радості. За Воскресшого Христа не тільки апостоли, але й віруючі всіх часів і наших днів забули і забули своє особисте життя, все земне, йшли і йдуть за Ним на будь-які страждання, аж до хресної смерті. Чому? Та тому, що Воскресіння Христове є історичним фактом. Великдень! Це свято кличе нас Свято від рабства гріху і смерті до свободи і вічного життя! Свято радісне, підбадьорює нашу душу, закликає до Божественної радості всіх. «Радійте завжди в Господі, і я ще кажу: радійте!», – кличе до нас Апостол. Суть нашої великодньої радості полягає в тому, що ми «смерті святкуємо смерть, інше життя вічного початку». Ми з вами, дорогі брати і сестри, християни. Християнство, навпаки, є релігією радості. Великдень – це не спогад, це не мрія. Великдень – це реальність! У преп. Серафима Саровського завжди був Великдень . «Радість моя, Христос Воскрес!» – привітав преподобний, хто прийшов до нього і навесні, і влітку, і восени, і взимку. Чому? Та тому, що він жив великодньою радістю, він глибоко упевнений у присутності Бога у світі та в реальності іншого світу. Не втомлювалися повторювати слова Апостола – «завжди радуйтеся» – та інших святих. А коли їх запитували, як можна отримати цю радість, вони відповіли: ця радість походить від чистоти серця і від сталості молитви. У підготовчі тижні до св. Пасхи, в тижні Великого Посту, незважаючи на наші недоліки, Господь покликав нас любов’ю і милосердям Своїм; ми, «з Божим страхом і вірою, приступаючи», «скуштували джерело безсмертя», і з великою радістю заспівали у Великодню Ніч: «Пасха вірних, Пасха, що відкриває нам райські двері»… Двері відкриті. Нехай кожен з нас увійде в них. Але для того, щоб увійти до них, кожен повинен продовжувати працювати над собою, бо Вічна радість, повнота якої виразилася в Христовому Воскресінні, досягається нами в результаті нашого утвердження в Христі. – Як? – Неперервним духовним неспанням і перемогою над тілесною мудрістю. Амінь.
Христос Воскрес!