Божественна Літургія в Неділю сьому після Великодня

1 червня 2025 року, у сьому Неділю після Великодня, та памʼяті святих Отців першого Вселенського Собору- благочинний монастиря архімандрит Єпіфаній у співслужінні братії в священному сані очолив Божественну Літургію в Благовіщенському соборі Обителі.
Після читання Святого Євангелія архімандрит Смарагд звернувся до парафіян зі словом проповіді.
На сугубій єктенії піднесли молитви про мир на українській землі, про порятунок від ворога, щоб Господь змилувався на наш народ і зберіг тих, хто в розпачі і втратив дім, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.
У особливій молитві просили у Бога милості до українського народу, щоб Господь розумів владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і прихистив тих, хто позбавлений дому.

Перед Божественною Літургією Ігумен монастиря священноархімандрит Варлаам та протоієрей Олександр звершили водосвятний молебень з акафістом перед Чудотворним Образом Пресвятої Богородиці що іменується « Покриваюча ».

Також по благословінню Предстоятеля УПЦ- Блаженнійшого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія – після відпусту Божественної Літургії нагородили наших прихожан рабов Божих; Петра та Димитрія орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира 1-ої ступені, і рабу Божу Лію орденом Почаївської ікони Божої Матері .
Аксіос! Аксіос! Аксіос!

Чин « о Панагії » очолив архімандрит Прокопій.

Про єдність Отця і Сина

Неділя святих отців Першого Вселенського Собору (325).

Сьогодні, у неділю перед святом Трійці, — пам’ять святих отців Першого Вселенського Собору. Перед святом Трійці ми прославляємо тих, хто викрив аріанську єресь і навчив нас православно сповідувати Отця і Сина і Святого Духа, Трійцю єдину і нероздільну.

Аріанство народилося так само, як народжуються всі лжевчення. Гордий розум каже: «Я не можу цього зрозуміти, а значить, цього не може бути». І Арій почав вчити, що істинний Бог — тільки Бог Отець, а Син тільки подібний до Нього. Це вчення більш зрозуміле для розуму, і воно захопило багатьох.

Одного разу Апостол Павло сказав пастирям Церкви: «Отже, прислухайтеся до себе і всього стада, в якому Святий Дух поставив вас сторожами, щоб пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Себе Своєю кров’ю. Бо Я знаю, що після мого відходу до вас увійдуть люті вовки, які не щадять стада; і з вас самих повстануть люди, які будуть говорити перекручено, щоб захопити учнів за собою». Так потім і пішло, і в усі часи доводилося оберігати Христових овець від лютих вовків. Саме від вовків. Той, хто приносить брехню в вчення про Бога, той справді губить душі. Будь-яка брехня про Бога спотворює все духовне життя і непомітно спрямовує людину зовсім в інший бік.

І святі Отці Церкви на Першому Вселенському Соборі не протиставили свою особисту думку думці аріан, але ретельно розглянули Божественне Писання. А там у багатьох місцях і прямо, і опосередковано йдеться про єдність Бога Отця і Бога Сина. Ось і сьогодні ми читали слова молитви Сина до Отця. Здавалося б, якщо молитва, значить, молиться нижче того, кому молиться. Але згадаємо, якими словами молився Ісус, наприклад, перед воскресінням Лазаря:

«Отче! Дякую Тобі, що Ти мене почув. Я і знав, що Ти завжди Почуєш Мене». Ще до прохання — вже дякує, ніби все, про що Він збирається просити, вже здійснилося. Так і в сьогоднішній молитві. Спочатку Він каже: «Отче! …Прослав Сина Твого, та й Син Твій прославить Тебе». Тобто прославлення Сина — умова прославлення Отця. І тут же продовжує: «Я прославив Тебе на землі». «І тепер прослави Мене Ти, Отче». А тут — прославлення Отця — умова прославлення Сина.

Також і коли Господь молиться за людей, Він каже: «Вони були Твоїми, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово». Ніби всі вірні завжди належали тільки Отцю; Отець Сам все відкрив їм, і вони повинні тільки зберегти це. Але тут же бачимо, що знання про Отця люди отримали тільки від Сина: «Я відкрив ім’я Твоє людям», «слова, які Ти дав Мені, Я передав їм». І саме Син повинен дати їм «вічне життя». «Вони Твої», — говорить Господь про людей Божих, і в той же час молиться за них Отцю, ніби вони тільки Йому, Сину, належать, і ще чужі Отцю. І тут немає протиріччя. Просто логіка тут не земна, а Божественна, небесна.

У Особи Святої Трійці одна воля, одне життя. Хоча Бог Син і прийняв людську природу, але Він залишився досконалим Богом, і між Ним і Отцем, як і раніше, немає найменшої відстані. Також немає ні найменшого проміжку часу між запитом і його виконанням. Господь просто, з повним жертовним послухом сповідує: «І все Моє Твоє», і тут же з повною синівською сміливістю продовжує: «і Твоє Моє». І тому Свята Церква урочисто сповідує Бога Сина єдиним Богові Отцю.

Здавалося б, що таке одне слово? Але в ньому — живе джерело християнської надії. Тому що тільки Сам Бог, з’єднавшись у Христі з людською природою, міг вилікувати її, воскресити і підняти на небо.

Давайте ж молитовно прославляти і дякувати тим, хто не дав затьмарити правду і зберіг для нас шлях до Бога у всій первісній чистоті.