Пізня Божественна Літургія у день свята Богоявлення

19-го Січня 2026 року, у день Свята Богоявлення, казначей та духівник монастиря архімандрит Питирим у співслужінні братії у священному сані очолив пізню святкову Божественну Літургію з акафістом Хрещенню Господньому у Параскевинському храмі нашої обителі.
За Літургією помолились про мир на нашій землі, позбавлення від ворога та за українських захисників.

СЛОВО В ДЕНЬ БОГОЯВЛЕННЯ
Коли ми святкуємо одне з найбільших свят наших – Хрещення Господнє чи Богоявлення, – постає перед нами здивоване запитання: навіщо прийшов на Йордан, навіщо хрестився Господь наш Іісус Христос, Предвічний Син Божий, що сприйняв тіло людське заради спасіння нас, окаянних грішників.
Це здивоване питання виникає тільки в нас, а ні в кого з натовпу народу, що стояв на березі Йордану і споглядав хрещення Господа Іісуса, він не міг виникнути, оскільки ніхто ще не знав Його як Єдиного Безгрішного, як істинного Божого Сина.
Що ж, скажемо, що не треба було Йому хреститися від Іоана? Ні, не скажемо: не посміємо сказати, бо Сам Господь Іісус сказав Своєму Предтечі, що їм належить виконати всяку правду, і Своїм хрещенням засвідчив Господь Іісус Христос велику важливість, велику правду покаяння. Саму проповідь Свою він почав словами: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» .
Він прийшов відкрити нам шлях до Царства Небесного, в яке немає доступу нікому, хто не омив скверну душі своєю гарячими сльозами покаяння. Лише очищене покаянням серце людське може сприйняти величезне слово Спасителя: «Я є шлях і істина і життя».
Вся велика проповідь Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна мала головною метою заклик до покаяння, яким він приготував Господу шлях Його.
А без глибокого покаяння неможливо розпочати важкий шлях до Царства Небесного, вказаного нам Господом Іісусом Христом. І інша найбільша Божа справа відбулася цього преславного дня Хрещення Господнього. Коли Син Божий виходив з води Йордану, на голову Його спустився з небес у вигляді голуба Дух Святий. І почув народ, що стояв на березі Йордану, що з неба пролунав голос Бога Отця: «Це Син Мій возлюблений, в якому Моє милосердя». Це було ніколи раніше не бачене і не чутне явище світу людського Триєдиного Бога. Це було свідчення про Боголюдину Іісуса Христа, як би подання Його світу від самого Бога. І, незважаючи на це таке чудове свідчення про Сина Божого, схилився перед Ним і повірив у Нього далеко не весь Ізраїльський народ.
Сатана, що наважився спокушати Господа Іісуса в пустелі після сорокаденного посту, яким готувався Христос до початку Своєї проповіді, був посоромлений відповідями Господа Іісуса Христа, але залишив Його тільки до часу, бо знайшов безліч спільників собі в ненависті до Господа Ісуса серед священиків, книжників, і старійшин народу і навіть серед простих людей, які не раз хапали каміння, щоб до смерті побити свого Спасителя. Підемо ж подалі від ворогів Христових і падемо ниць у пориві глибокої любові до Сина Божого, що зійшов з небес для спасіння нас, що гинули в гріхах і беззаконнях наших.
Повернемося подумки ще раз на берег Йордану і послухаємо, що говорив Предтеча та Хреститель Господній Іоан на другий день після Хрещення Господнього. Він говорив: «Ось Агнець Божий, Який бере [на Себе] гріх світу.
Він є, про Якого я сказав: за мною йде Чоловік, Який став поперед мене, бо Він був передо мною. Я не знав Його; але для того прийшов хрестити у воді, щоб Він був явлений Ізраїлю. І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, що сходив із неба, як голуба, і перебуває на Ньому. Я не знав Його; але Той, Хто послав мене христити у воді, сказав мені: На кого побачиш Духа, що сходить і перебуває на Ньому, Той, Хто христить Духом Святим. І я бачив і засвідчив, що Він є Син Божий». Чуєте, чуєте, браття і сестри мої, що не тільки Отець наш Небесний і Дух Святий свідчили про Господа Іісуса Христа як про Предвічного Сина Божого, але й найбільший з народжених жінками з усією доступною людиною силою свідчить про те саме.
Невже мало нам цього свідчення Самого Бога, цього Божественного уявлення Його світу, як Улюбленого Сина Божого? Невже мало і свідчення про Нього як Сина Божого найбільшого з усіх, що колись народжені дружинами? Невже мало цих найбільших свідчень про Христа як Сина Божого, щорічно повторюваних у великий день Богоявлення?
О, як треба боятися того, щоб хоч один із нас не втратив гарячої віри в Спасителя нашого і не пішов би до числа тих нещасних, які вже багато століть і дотепер усюди вдруге розпинають Христа.
Та не станеться цього найстрашнішого ні з ким із нас.
Нехай ми всі будемо синами Царства Христового, глибоко затверджені в істинному вченні Його. Амінь.