Божественна Літургія в « Неділю про Страшний Суд » та день свята Стрітення Господнього

15 лютого 2026 року, в « Неділю про Страшний Суд » та день свята Стрітення Господа і Бога Спаса нашого Іісуса Христа, Ігумен монастиря священноархімандрит Варлаам у співслужінні братії в священному сані очолив Божественну Літургію з акафістом Святу в Благовіщенському Соборі обителі.

За Літургією були піднесені: сугуба молитва за мир в Україні та про єдність Православної Церкви.

Перед Божественною Літургією казначей монастиря архімандрит Питирим відслужив водосвятний молебень з акафістом Срітенню Господню, а після заамвонної молитви благочинний монастиря архімандрит Єпіфаній освятив  Срітенські свічки , а також привітав усіх парафіян зі Святом Стрітення Господнього.

Чин про Панагію очолив архімандрит Питирим.

Стрітення Господнє

Свято, яке ми святкуємо сьогодні, є одночасно святом чудової зустрічі та першої розлуки. Дивна зустріч, тому що в храм, в наділ Божий Єдинородний Божий Син, що став Сином Діви, приноситься, щоб бути поставленим перед обличчям Живого, вічного Бога, Його Отця, перш ніж світ не стане. Зустріч також між святими душами та очікуваним ними Спасителем. Симеон і Анна прожили довге, складне, благодатне життя; тому йому було обіцяно, що він не помре, перш ніж побачить свого Спасителя віч-на-віч. І ось настав цей день, і праведники, які чекали Його віч-на-віч, зустріли Бога, який став Людиною… «Нині відпусти раба Твого, Владика, за Твоїм Словом у мирі», – сказав Симеон, – бо бачили очі Твоє спасіння…». Тепер він може відійти у вічність, тепер він може зійти в область померлих і принести туди першу звістку, що він бачив на землі Бога, що прийшов плоттю. Одночасно це свято є першою жертовною розлукою Божої Матері з Її Божественним Сином. Кожне чоловіче немовля, що розриває утробу, тобто первонароджений у сім’ї, приносився Богові і ставав власністю Бога. Цей звичай, це правило, почалося ще в давнину, коли Мойсей вивів з Єгипту ізраїльський народ. Тоді наполегливий фараон не хотів відпустити своїх рабів, і жах за жахом спіткав єгипетську землю, щоб змусити людину одуматися під важкою, рятівною правицею Бога. І однією з найстрашніших кар, накладених на фараона, який протистояв Богові, була смерть всіх первонароджених у єгипетській землі. За цю ціну було вражене кам’яне серце фараона, за цю ціну отримали свободу, на увазі очікуваного Христа, ізраїльські діти. Але коли вони досягли пустелі, до них дійшов Божий голос: ціною цього жаху, ціною смерті дітей, позбавлення матерів улюблених немовлят, ви були виведені з єгипетської землі, з країни полону і рабства; але як би в пам’ять про це, як би в викуп за цих дітей і за цих матерів, первонароджене чоловіче немовля в кожній вашій родині має бути принесене в Храм, і Бог над ним отримує владу на життя і смерті. І ось, приносячи Свого Немовля до Храму, Божа Матір жертвувала Його Богові. Перший раз, вільно, за законом Свого народу Вона віддавала Богові народжене від Неї. Ця жертва тривала потім протягом усього її життя: Його Божа Мати віддала раз і назавжди, і Бог і Отець прийняв цю жертву, єдину в історії світу, і вона стала кривавою Жертвою Голгофи.
Кожен з нас колись, в день свого воцерковіння, був принесений до храму; кожен з нас був поставлений перед Богом, щоб стати Його власністю; але в Церкві Христовій немає чоловічого і жіночого, немає різниці, всі діти Божі, і тому всі ми були принесені і віддані Богові, так само, як Богомовля Христос був принесений Своєю Матір’ю. Кожна мати, яка стоїть тут, колись принесла і віддала своє немовля Богові, і прийняла його знову від ікони Спасителя або Божої Матері. Кожен з нас знову і знову зустрічає Бога кожного разу, коли він приходить до храму; хто з нас митар, хто з нас фарисей? Хто піде виправданим, а хто піде зі своєю тлінною праведністю, яка не увійде в Царство Боже? Симеон і Анна чекали і побачили Христа; митар чекав лише суду – і отримав милість; фарисей думав, що він праведний, – і не мав нічого…
Поміркуємо, кожен з нас, про те, що означає, що він або вона колись були принесені в храм, віддані Богові материнською любов’ю; віддані на зберігання Тому, Хто є Хранителем немовлят, віддані Тому, Хто є Господь і Життя. Подумаймо, чи можемо ми зустріти Христа, як зустріли Його Симеон та Анна? Амінь.