Божественна Літургія в пʼяту Неділю після Великодня

18 травня 2025 року, у пʼяту Неділю після Великодня, ( про самарянку ) Ігумен монастиря священноархімандрит Варлаам у співслужінні братії в священному сані очолив Божественну Літургію з акафістом Воскресіння Христовому Благовіщенському соборі Обителі.
Після читання Святого Євангелія архімандрит Питирим звернувся до парафіян зі словом проповіді.
На сугубій єктенії піднесли молитви про мир на українській землі, про порятунок від ворога, щоб Господь змилувався на наш народ і зберіг тих, хто в розпачі і втратив дім, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.
У особливій молитві просили у Бога милості до українського народу, щоб Господь розумів владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і прихистив тих, хто позбавлений дому.

Неділя про самарянку

У сьогоднішньому Євангелії є слова, які можуть порадувати будь-яку людину, якщо вона знайде в собі правдивість і сили подивитися на себе і на своє життя без брехні.

Христос, звертаючись до самарянки, каже їй: Як добре ти сказала, що у тебе немає чоловіка — справді ти сказала правду!.. Звичайно, Господь не хвалив її за минуле життя, але за те, що вона була здатна правдиво подивитися на це життя і правдиво сказати про нього: Як добре, що ти так сказала, ти правду рекла…

Далі розмова раптом змінюється: в той момент, коли вона бачить, що ця Людина може говорити не про земне, а про щось більш глибоке, більш основне, вона вже не запитує Його про воду, про колодязь, — вона Йому каже: Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі треба поклонятися Богові; де ж правда?.. Все забуте: і черпало забуте, і спрага, і далекий шлях з Самарії, — залишилося одне основне питання: де поклонятися Богові, як поклонятися так, щоб Господь прийняв це поклоніння? І оскільки ця жінка мала правду у своєму серці і була здатна без брехні поглянути на себе, без брехні сказати правду про себе, Христос відкрив їй, що Богові треба поклонятися в дусі і правді.

Бог може врятувати кожного з нас, але Він нічого не може зробити, якщо ми брешемо перед собою і брешемо перед Ним. Він може врятувати того грішника, яким ми є, Він не може врятувати того ілюзорного праведника, якого ми намагаємося представити собою і яким ми не є. Якщо ми хочемо поклонитися Богові, то ми повинні поклонитися Йому в правді, в правді, в чесності і в добрій совісті, — тоді Бог стає доступним для нас.

І ще: поклоняються Богові і не тут чи там, поклоняються Богові в своєму дусі і в своєму серці, всією правдою, всією правдою, всім полум’ям свого життя. Поклоніння Богові не полягає в тому, щоб в тому чи іншому місці приносити Йому молитви, які з кров’ю вирвалися колись з чужих сердець; поклонятися Богові — це означає стояти у всій правді і своїй неправді перед Богом, але істинно перед Ним стояти, бачити в Ньому свого Господа і Бога і поклонятися перед Ним, бачити в Ньому те, що Він представляє: святе, дивне, прекрасне.

Якщо ми так поклоняємося Богові, то це поклоніння має вийти далеко за межі хвалебних пісень церковних або навіть покаяних наших слів; поклоніння Богові має стати всім у нашому житті. Кожного разу, коли ми творимо правду і правду говоримо, кожного разу, коли ми творимо добро і виявляємо любов, кожного разу, коли ми гідні свого імені людини і імені Божого, ми поклоняємося Богові духом і правдою.

Ось навчимося цьому; але почати ми можемо тільки з того, щоб перед собою, перед Богом, перед людьми встати в нашій правді, якими ми є, і вклонитися всім нашим життям, і словом і ділом. Амінь.